Ніколае Мілітару
| Ніколае Мілітару | |
|---|---|
| рум. Nicolae Militaru | |
 | |
| Народження | 10 листопада 1925 Балешті, Горж, Румунія |
| Смерть | 27 грудня 1996 (71 рік) Бухарест, Румунія злоякісна пухлина |
| Країна | Румунія |
| Рід військ | сухопутні війська Румунії |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Партія | Румунська комуністична партія |
| Звання | генерал армії |
| Командування | 2-га піхотна дивізія, військовий гарнизон Бухареста, Міністерство національної оборони Румунії |
| Війни / битви | Румунська революція 1989 |
 Ніколае Мілітару у Вікісховищі | |
Ніколае Мілітару (рум. Nicolae Militaru; 10 листопада 1925, Балешті — 27 грудня 1996 Бухарест) — румунський військовий, генерал армії. Учасник невдалих змов проти Ніколае Чаушеску. Видатний діяч Румунської революцію 1989, міністр оборони в першому революційному уряді. Кандидат в президенти Румунії на виборах 1996.
Закінчив Військову академію імені Фрунзе в Москві. У червні 1965 прийняв командування 2-ї піхотної дивізії. У 1969-1978 командував гарнізоном Бухареста. З 1974 — генерал-полковник. З 1969 — кандидат, з 1974 — член ЦК РКП. У 1978 переведений з військової служби на посаду заступника міністра промислового будівництва.
Мілітару брав участь у спробах військової змови проти диктатора Чаушеску. У 1978 план був завчасно розкритий Секурітате, після чого Мілітару і міністр оборони Йон Іоніце виявилися на грані арешту. Мілітару було пред'явлено звинувачення в зв'язках з ГРУ і шпигунстві на користь СССР. Однак Мілітару був лише відсторонений від військового командування.
26 грудня 1989 Йон Ілієску призначив Мілітару міністром оборони в новому уряді Петре Романа. Через день йому було присвоєно звання генерала армії. Генерал Мілітару символізував приєднання до революції румунських збройних сил.
На міністерській посаді Мілітару наблизив до себе групу воєначальників, які перебували при Чаушеску в опалі через зв'язки з СССР.
12 лютого 1990 був створений «Комітет демократизації армії», на наступний день до тисячі солдатів і молодших офіцерів провели в Бухаресті мітинг проти Мілітару. 16 лютого 1990 -прем'єр міністр Петре Роман відсторонив Мілітару з посади і замінив Віктором Стенкулеску. 22 березня Мілітару був звільнений в запас.
Після відставки щодо Мілітару стали висуватися звинувачення в причетності до грудневого кровопролиття. Він підозрювався в тому, що навмисно віддавав дезорієнтуючі накази, які призводили до зіткнень армії з Секурітате. Стверджувалося, що таким чином навмисно створювався хаос, яким скористався Йон Ілієску для зосередження влади в своїх руках.
Мілітару висунув свою кандидатуру на президентських виборах 1996. Він був єдиним кандидатом, який виступав проти вступу Румунії в НАТО. Отримав підтримку 0,22 % виборців.
В 27 грудня 1996 року Ніколае Мілітару помер.
- Intervenția sa la TVR în 22 decembrie 1989
- USLA către Militaru: «Mi-ați omorât oamenii!»
- Interviu gen Militaru [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- A doua crimă a lui Militaru: căderea elicopterului cu Nuță și Mihalea [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.], 6 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Militaru plănuise să extermine întreaga USLA! [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.], 3 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Șeful USLA către Militaru: «Mi-ați omorât oamenii!» [Архівовано 4 листопада 2012 у Wayback Machine.], 2 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Cum a reactivat Militaru divizia KGB care a condus România [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.], 14 martie 2010, Andrei Crăciun, Florel Manu, Cristian Delcea, Adevărul
- Lista spionului Militaru în vremea lui Iliescu [Архівовано 18 травня 2012 у Wayback Machine.], 15 martie 2010, Andrei Crăciun, Florel Manu, Adevărul
- Cariera generalului Militaru: întâi Academia, apoi liceul [Архівовано 22 березня 2012 у Wayback Machine.], 16 martie 2010, Florel Manu, Andrei Crăciun, Adevărul
- Mircea Chelaru, general în rezervă, povestește din culisele loviturii de stat planificate de Militaru [Архівовано 10 листопада 2012 у Wayback Machine.], 18 martie 2010, Florel Manu, Adevărul
- Armata Română, împotriva lui Militaru [Архівовано 26 червня 2012 у Wayback Machine.], 17 martie 2010, Florel Manu, Adevărul
- Militaru, măcelar și la Otopeni! [Архівовано 10 березня 2012 у Wayback Machine.], 17 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Spionul Militaru, înlocuit prin răzmerița cadrelor[недоступне посилання з грудня 2021], 19 februarie 2010, Florin Mihai, Jurnalul Național
